Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) №97 Харківської міської ради"

Саме дитячий садок має забезпечити фізичне, психічне здоров’я дитини, її різнобічний гармонійний розвиток, набуття життєвого досвіду, стати своєрідним посередником між родиною та широким світом. У процесі морального виховання педагоги повинні засвоїти самі й навчати своїх вихованців правил людського співжиття:

- дотримання норм культурної поведінки;

- спілкування на основі добрих почуттів і взаємин;

- взаємна ввічливість;

- усвідомлення себе членом колективу і вміння добре поводитись у колективі;

- дисциплінованість, витримка, скромність, товариськість, чуйність;

- позитивна мотивація власної трудової діяльності;

- повага до праці товаришів і дорослих;

- бережливе ставлення до природи;

- дбайливе ставлення до речей.

Зміст усієї системи морально-правового виховання визначений чинними програмами виховання дітей дошкільного віку та Базовим компонентом дошкільної освіти.

А моральне виховання дітей передбачає:

- засвоєння розуміння морально-правових норм;

- формування позитивного ставлення до морально-правових норм;

- виховання моральних почуттів;

- формування психологічних установок на соціально-активну поведінку;

- подолання вад характеру та виправлення поведінки.

Процес засвоєння дитиною моральних норм може бути примусовим, а може – і саме це найкращій шлях – відбуватись як свідоме й гармонійне перетворення вимоги до неї у внутрішню настанову, яка з часом стане звичкою.

Стадії розвитку моральної свідомості:

1. Доморальний період (дитина слухається, щоб уникнути покарання).

2. Рівень конвенційної моралі(дитина прагне бути доброю, слухняною, очікуючи схвалення з боку авторитетних людей, відчуваючи сором перед їхнім судом).

3. Рівень автономної моралі(дитина віком 5-7років уже здатна усвідомлювати відносність та умовність соціальних норм).

У психології є таке поняття, як «емоції», - це почуття , з яких складається емоційний світ дитини. А ставлення до людей, практичної діяльності й до самого себе називають моральними почуттями, і вони невід’ємні від норм моральної поведінки. Їхнім джерелом є взаємини людей, спільна діяльність.

Моральні почуття тісно пов’язані з формуванням у дітей чітких, зрозумілих, значущих уявлень про добро і зло, права й обов’язки, правду і неправду, чесність, честь, відповідальність тощо.

Завдання педагогів – уже в дошкільному віці сформувати певні види моральних почуттів. А саме:

1.Почуття правди.

2. Почуття довіри.

3. Почуття справедливості.

4. Почуття прихильності.

5. Почуття гідності.

6. Почуття чесності.

7. Почуття відповідальності.

8. Почуття альтруїзму.

9. Почуття сорому.

10. Почуття совісті.

11. Почуття успіху.

12. Громадянські почуття.

Зауважимо, що дитина лише тоді ставитиметься до інших з розумінням і повагою, коли відчуватиме повагу до себе самої. Авторитарні форми впливу гальмують її розвиток, живлять невпевненість в собі, перешкоджають формуванню самостійності та відповідальності.

Виховання малюка починається насамперед із виховання дорослого. Характер і якість виховання значною мірою залежить від особистості й педагога, його фахового рівня. Педагогічна майстерність – важлива умова оптимізації процесу морального розвитку дошкільнят.

Складові педагогічної майстерності:

- гуманізм (гуманістична спрямованість інтересів, ідеалів);

- фахові знання(знання психології, педагогіки, методики дошкільного виховання);

- педагогічні здібності(дидактичні, комунікативні);

- педагогічна техніка(вміння керувати своєю поведінкою та діяльністю, взаємодіяти з іншими людьми).

Моральні норми – це система вимог, які визначають обов’язки людини по відношенню до професійного обов’язку, до навколишнього світу, зразки, які не иільки орієнтують поведінку особистості, але й дають можливість оцінювати й контролювати її.

Вимоги до поведінки людини були сформовані ще в десяти заповідях «Старого завіту», а саме : «Полюби ближнього твого, як самого себе».

На даний час моральні норми закріпились у таких поняттях: добро, обов’язок, совість, гідність, справедливість, щастя, усвідомлення змісту життя.

Добро, доброта відбиває все те позитивне, що спрямоване на благо людей. Розкриваючи сутність поняття «добро», В.О.Сухомлинський пише: «Добро – це думка, яка помножена на волю, тільки за цієї умови отримаємо непримиренність до зла, - а це й є сама сутність добра. Те, що повинне стати моральним зосередженням твоєї особистості, – моральна чистота, благородність, непримиренність до зла – залежить від того, як ідея добра стає твоїм переконанням, сутністю твоєї душі. Мета виховання закріплюється в тому, щоб, морально вдосконалюючись, людина у своїх стосунках з іншими людьми переборювала зло».

Обов’язок – певні зобов’язання людини, повинні бути усвідомлені особистістю й виконуватись за внутрішнім покликом.

Совість – почуття і свідомість моральної відповідальності за свою поведінку та вчинки перед оточуючими людьми, це внутрішня самооцінка своїх вчинків, внутрішній суддя.

Гідність передбачає усвідомлення особистістю своїх високих моральних якостей і повагу їх у самому собі та прагнення виховувати це у дітей.

Поняття «щастя» безпосередньо пов’язане з розумінням людиною змісту життя, визначається як задоволенням власним життям. Це вкрай необхідно, бо людина, яка не має відчуття щастя, не спроможна виховати щасливу дитину.