Савченко Алла Вікторівна,

вихователь інклюзивної групи №6:

Лукяненко Надія Іванівна

асистент вихователя інклюзивної групи №6

Гетьман Наталія Олександрівна,

асистент вихователя інклюзивної групи №5:

Димченко Ірина Геннадіївна, вихователь інклюзивної групи №5:

ПРО ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

«Діти з особливими освітніми потребами» – поняття, яке широко охоплює всіх дітей, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми. Воно зокрема стосується дітей з порушеннями психофізичного розвитку, дітей-інвалідів, дітей із соціально вразливих груп та інших.

Навчання і виховання дітей здійснюється відповідно до діючих програм, а саме: Програма розвитку дітей дошкільного віку з розумовою відсталістю (гриф Міністерства освіти і науки України від 12.04.2013 № 1/11-6940), «Розквіт» комплексна програма розвитку дітей дошкільного віку з аутизмом (рекомендована Міністерством освіти і науки України, лист від 04.04.2013 № 1/11-6544). Програми складаються з розділів, у яких визначається зміст корекційно-виховної роботи з провідних для дошкільного віку видів діяльності. Матеріали кожного розділу згруповано за роками навчання, висвітлено основні завдання та особливості методичної і корекційної роботи з дітьми. Але робота за даними програмами потребує зокрема, врахування конкретного контингенту дітей. Крім того, в процесі корекційно-виховної роботи за даною програмою створюються необхідні умови для поглибленого вивчення кожної дитини, розкриття та розвитку її потенційних можливостей. За для досягнення поставлених задач в дошкільному навчальному закладі з дітьми працюють освітчені педагогічні працівники, а саме: вчитель-дефектолог, вихователі, інструктор з фізкультури, музичний керівник, практичний психолог. Мета яких – допомагати кожній дитині отримувати певні знання, уміння, навички і інтегруватися у соціум у відповідності з психо-фізичними можливостями, зумовленими структурою дефекту. Організовуючи навчання та виховання й поєднуючи це зі сприятливими для розвитку дитини соціальними умовами педагогам дошкільного навчального закладу особливу увагу слід приділяти створенню оптимальних сприятливих умов для загального розвитку дітей та досягнення максимальної можливої соціальної зрілості кожної дитини. Це здійснюється через використання таких прийомів та засобів, як створення відповідного корекційно-розвивального середовища в дошкільному закладі відповідно до освітніх потреб дітей, корекційно-розвивальна спрямованість усіх видів роботи з дітьми; адаптація програмного матеріалу до пізнавальних можливостей кожної дитини; уповільненість процесу навчання, повторюваність раніше вивченого матеріалу; використання різних видів наочності та дидактичних матеріалів; практична спрямованість навчання і виховання, індивідуальний підхід до дитини та інше.

Під час навчально-виховного процесу педагог реалізує низку важливих функцій:

· Корекція – передбачає використання різноманітних методів і прийомів з метою корекції та компенсації недоліків психофізичного розвитку, дотримання дидактичних принципів навчання. Одним із найважливіших принципів побудови педагогічного процесу вважається принцип індивідуально-диференційованого підходу до дитини. Уся робота організовується виходячи з того, які діти. Назвати всі особливості дітей неможливо – стільки дітей, стільки й особливостей.

Індивідуальний підхід у навчально-виховному процесі передбачає: орієнтування на кожну дитину окремо, на її індивідуальні риси. В індивідуальному підході слід ураховувати:

-- клінічний діагноз;

-- структуру дефекту;

-- первинний дефект;

-- вторинні відхилення, наявність ускладнень;

-- стан аналізаторів;

-- фізичний стан;

-- темп діяльності;

-- індивідуальні особливості пізнавальних процесів;

-- динаміку втомлюваності;

-- уявлення про навколишнє середовище, рівень знань, зону актуального та найближчого розвитку.

Тож щоб це все ураховувати необхідно вивчити суб’єкт діяльності – (дитини).

· Діагностика дитини включає в себе:

-- збір інформації та вивчення документації що супроводжує дитину;

-- індивідуальне психолого-педагогічне обстеження дитини;

-- опитування та анкетування батьків. Упродовж місяця проводиться цілеспрямоване вивчення дитини всіма спеціалістами дошкільного навчального закладу, мета якого – вивчення індивідуального рівня сформованості основних ліній розвитку та всіх видів дитячої діяльності; психофізичних можливостей дитини; оволодіння дітьми знань, вмінь та навичок; виявлення динаміки розвитку. А ефективність навчання залежить від того, наскільки педагогам вдається врахувати індивідуально-психічні можливості кожної дитини. Тому у групі створені належні умови щодо здійснення навчання і виховання дітей з особливими потребами. У роботі з дітьми використовується багатофункціональний, яскравий, сучасний наочний, дидактичний, розвиваючий та ігровий матеріали.Педагогічні працівники використовують:

-- яскравий, змістовний матеріал, здатний утримувати увагу дитини;

-- використовують доступний розумінню дітей матеріал;

-- приділяють багато часу поясненню, розпізнаванню та узагальненню інформації;

-- задають дітям навідні питання-підказки.

Найважливіша характерна проява психічного розвитку – розлади працездатності. Це результат нервової ослабленості таких дітей. Показником зниженої працездатності є швидка втомлюваність. Через втомлюваність дитини буває неможлива корекційна робота. Отже, дбаючи про розвиток дитини, потрібно організовувати гру. Гра є тією формою діяльності дитини, яка її розвиває. Під час гри дитина навчається й активно розвивається – з меншою витратою зусиль.

Позитивні зміни у розвитку дитини відбуваються за умови тісного взаємозв’язку й послідовності в роботі та єдності вимог всього педагогічного колективу.

СИСТЕМА КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ ТАКА:

• учитель-дефектолог корегує психічні процеси;

• практичний психолог корегує емоційну сферу;
• вихователі – здійснюють та корегують виховний процес;

• музичний керівник працює над мовним диханням, ритмікою, музичним сприйняттям, навчає співів;
• інструктор з фізичної культури корегує загальну моторику;

• медична сестра здійснює медичний контроль;
• батьки закріплюють удома корекційний матеріал.

Трудовому вихованню дітей з вадами інтелекту приділяється особлива увага. Під впливом вимог оточу­ючих починають формуватись перш за все навички самообслуговування.

Самообслуговування– це взаємодія особистості з навколишнім світом. Воно не обмежується лише накопиченням чуттєвих уявлень про дійсність, збагачення життєвого досвіду, а включає й оволодіння вміннями та навичками необхідними в житті.

Природно, що за наявного у дітей стану розвитку предметних дій цей процес важ­кий. Тому розумово відсталі діти мають різний рівень опанування навичками самообслуговування. Проте сам характер вмінь і навичок заслуговує на більшу деталізацію. Рухи у дітей при виконанні дій, пов'яза­них із самообслуговуванням, невпевнені, нечіткі, часто уповільнені або метушливі, недостатньо цілеспрямо­вані. Яскраво виражена неузгодженість дій обох рук. У ряді випадків навіть у старших дошкільників не­має розуміння послідовності та логіки всіх дій, які входять у навичку. Наприклад, при вмиванні діти беруть сухе мило, не намочуючи рук, кладуть його на місце, а потім відкривають кран. Страждає й ха­рактер кожної окремо взятої дії, яка входить у склад навички. Наприклад, діти тримають ложку в кулаці, набирають велику кількість їжі.

З точки зору сформованості елементів трудової діяльності діти старшого дошкільного віку являють собою більш неоднорідну категорію, ніж діти в нормі. Проте той факт, що деякі діти, до яких пред'явля­лись послідовні вимоги, опановують навички само­обслуговування, свідчить про достатні потенційні можливості розвитку практичної діяльності у дітей з порушеннями інтелекту.

На час вступу до дошкільного навчального закладу діти, як правило, безпомічні в самообслуговуванні, а також у виконанні простих трудових доручень. У більшості випадків це наслідок неправильного виховання дітей у сім’ї.

Разом з цим досвід показав, що їм цілком доступне і посильне самообслуговування, прості види ручної праці, господарсько-побутові (прибирання ігрового куточка, догляд за рослинами тощо). Так як і діти, що нормально розвиваються, вони здатні брати посильну участь у суспільно-корисній праці дорослих.

Упродовж навчального року приділяється належна увага формуванню гігієнічних навичок та культури поведінки й формуванню передумов трудової діяльності.Привчаємо дітей:

-- самостійно мити обличчя та руки перед їдою, після забруднення, користуватись індивідуальним рушником для витирання обличчя та рук, правильно насухо витиратись, вішати рушник на місце;

-- користуватись індивідуальним гребінцем та носовою хустинкою;

-- охайно і своєчасно здійснювати свій туалет, користуватись туалетним папером, мити руки після відвідування туалету;

-- правильно поводити себе за столом, самостійно й охайно їсти різноманітну їжу, тримати ложку в правій руці, пити з чашки, користуватись серветкою, вставати із-за столу тільки після того, як поїли, дякувати, ставити на місце свій стілець;

-- одягатись та роздягатись у певній послідовності, складати чи вішати одяг в шафу, помічати неохайність у одязі і звертатись із проханням до старших або дорослих допомогти привести себе в порядок;

-- класти на місце іграшки, книжки, будівельний матеріал;

-- знати своє місце за столом, своє ліжко, свою шафу для одягу.

Формуємо початковий практичний досвід моральної поведінки в оточенні одногрупників. Стежимо, щоб діти в групі розмовляли спокійно, тихо поводились в спальні тощо. Добивались, щоб діти уважно слухали дорослого, виконували його доручення та вказівки. Вчили їх не тільки розуміти слова «не можна», «можна», а й «треба», діяти відповідно до цих вимог.

Всі навички й уміння формуються на основі наслідування дорослих. Працівники терпляче привчають дітей до простої елементарної праці. Виконання дій вихователі супроводжували словом, показом, щоб одночасно з формування певних трудових навичок формувати лексичне поняття. При формуванні навичок самообслуговування в групі застосовувалась система вправ на розвиток дрібної моторики: нанизування кілець на шнурок, викладання узорів із мозаїки, зернят пшениці, гороху, кукурудзи, квасолі і т.п.; нанизування кульок на палички; розбирання і збирання пірамід, мотрійок, шнурування стрічки і т.п. Ця робота проводилась спочатку індивідуально, а надалі фронтально у формі ігор: „Хто перший?”, „Хто швидше?” тощо. Для закріплення словника використовуються окремі слова, фрази щоденної звичайної мови, а знайомий мовленнєвий матеріал діти промовляють усно. Поступово формуювались перші трудові навички, пов’язані з щоденним самообслуговуванням, які створюються за показом дій дорослих, спільне виконання цих дій. При спробі дитини самостійно виконати роботу, доступну віковим особливостям і можливостям, вихователі заохочували і давали позитивну оцінку роботі дитини.

Велике значення надається фізичній реабілітації. Фізичне виховання є одним з основних шляхів корекції порушень фізичного розвитку, рухової підготовки, психомоторики вольових якостей, виховання рухової грамотності дітей, а отже – залучення їх до трудової діяльності, самообслуговування, полегшення соціальної адаптації. Ефективність корекційного впливу значно підвищується, якщо проводиться паралельно з цілеспрямованим фізичним розвитком.

Найважливішим чинником і навіть вирішальним для успішного розвитку дитини відіграє вплив емоційного спілкування і підтримка в усіх її починаннях, тобто спілкування.

Розвиватися дитині, передусім, допомагає батьківська любов та увага.

До корекційно-виховної роботи педагогів дошкільної установи входить також створення доброзичливої атмосфери в дитячому колективі, зміцнення віри у власні можливості, формування інтересу до занять.

РОЗВИТОК НАВИЧОК САМООБСЛУГОВУВАННЯ У ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Трудовому вихованню дітей з вадами інтелекту приділяється особлива увага. Під впливом вимог оточу­ючих починають формуватись перш за все навички самообслуговування.

Самообслуговування– це взаємодія особистості з навколишнім світом. Воно не обмежується лише накопиченням чуттєвих уявлень про дійсність, збагачення життєвого досвіду, а включає й оволодіння вміннями та навичками необхідними в житті.

Природно, що за наявного у дітей стану розвитку предметних дій цей процес важ­кий. Тому в сім'ї часто обирають лінію найменшого опору — батьки одягають, роздягають, годують ди­тину. Однак є й сім'ї, у яких перед дитиною намага­ються ставити певні вимоги та досягають успіхів. Тому розумово відсталі діти мають різний рівень опанування навичками самообслуговування. Проте сам характер вмінь і навичок заслуговує на більшу деталізацію. Рухи у дітей при виконанні дій, пов'яза­них із самообслуговуванням, невпевнені, нечіткі, часто уповільнені або метушливі, недостатньо цілеспрямо­вані. Яскраво виражена неузгодженість дій обох рук. У ряді випадків навіть у старших дошкільників не­має розуміння послідовності та логіки всіх дій, які входять у навичку. Наприклад, при вмиванні діти беруть сухе мило, не намочуючи рук, кладуть його на місце, а потім відкривають кран. Страждає й ха­рактер кожної окремо взятої дії, яка входить у склад навички. Наприклад, діти тримають ложку в кулаці, набирають велику кількість їжі.

З точки зору сформованості елементів трудової діяльності діти старшого дошкільного віку являють собою більш неоднорідну категорію, ніж діти в нормі. Проте той факт, що деякі діти, до яких пред'явля­лись послідовні вимоги, опановують навички само­обслуговування, свідчить про достатні потенційні можливості розвитку практичної діяльності у дітей з порушеннями інтелекту.

На час вступу до дошкільного навчального закладу діти, як правило, безпомічні в самообслуговуванні, а також у виконанні простих трудових доручень. У більшості випадків це наслідок неправильного виховання дітей у сім’ї.

Разом з цим досвід показав, що їм цілком доступне і посильне самообслуговування, прості види ручної праці, господарсько-побутові (прибирання ігрового куточка, догляд за рослинами тощо). Так як і діти, що нормально розвиваються, вони здатні брати посильну участь у суспільно-корисній праці дорослих.

Упродовж навчального року приділяється належна увага формуванню гігієнічних навичок та культури поведінки й формуванню передумов трудової діяльності. Привчали дітей:

-- самостійно мити обличчя та руки перед їдою, після забруднення, користуватись індивідуальним рушником для витирання обличчя та рук, правильно насухо витиратись, вішати рушник на місце;

-- користуватись індивідуальним гребінцем та носовою хустинкою;

-- охайно і своєчасно здійснювати свій туалет, користуватись туалетним папером, мити руки після відвідування туалету;

-- правильно поводити себе за столом, самостійно й охайно їсти різноманітну їжу, тримати ложку в правій руці, пити з чашки, користуватись серветкою, вставати із-за столу тільки після того, як поїли, дякувати, ставити на місце свій стілець;

-- одягатись та роздягатись у певній послідовності, складати чи вішати одяг в шафу, помічати неохайність у одязі і звертатись із проханням до старших або дорослих допомогти привести себе в порядок;

-- класти на місце іграшки, книжки, будівельний матеріал;

-- знати своє місце за столом, своє ліжко, свою шафу для одягу.

Виховую у дітей бажання та готовність допомагати дорослим та один одному, надавати посильну допомогу в дотриманні чистоти та порядку в груповій кімнаті, на ігровому майданчику. Намагаюсь викликати почуття задоволеності від чистоти і порядку.

Формуємо початковий практичний досвід моральної поведінки в оточенні одногрупників. Необхідно стежити, щоб діти в групі розмовляли спокійно, тихо поводились в спальні тощо. Добиваюсь, щоб діти уважно слухали дорослого, виконували його доручення та вказівки. Вчимо їх не тільки розуміти слова «не можна», «можна», а й «треба», діяти відповідно до цих вимог.

Всі навички й уміння формуються на основі наслідування дорослих. Працівники терпляче привчають дітей до простої елементарної праці. Виконання дій вихователь супроводжує словом, показом, щоб одночасно з формування певних трудових навичок формувати лексичне поняття. При формуванні навичок самообслуговування в групі застосовується система вправ на розвиток дрібної моторики: нанизування кілець на шнурок, викладання узорів із мозаїки, зернят пшениці, гороху, кукурудзи, квасолі і т.п.; нанизування кульок на палички; розбирання і збирання пірамід, мотрійок, шнурування стрічки і т.п. Ця робота проводиться спочатку індивідуально, а надалі фронтально у формі ігор: „Хто перший?”, „Хто швидше?” тощо. Так вихователі, пропонуючи виконувати дії, тренували, перевіряли формування навичок дітей і в процесі їх діяльності закріплювали назви предметів, дій, мовлення. Для закріплення словника використовуються окремі слова, фрази щоденної звичайної мови, а знайомий мовленнєвий матеріал діти промовляють усно. Поступово формуються перші трудові навички, пов’язані з щоденним самообслуговуванням, які створюються за показом дій дорослих, спільне виконання цих дій. При спробі дитини самостійно виконати роботу, доступну віковим особливостям і можливостям, вихователь заохочує і дає позитивну оцінку роботі дитини.

Закінчити хотілося б словами В.О. Сухомлинського:

«…знедолена природою дитина не повинна знати, що вона малоздібна, що в неї слабкий розум, слабкі сили. Виховання такої дитини повинно бути у сто разів ніжнішим, чуйнішим, дбайливішим…»

Бажаю вам успіхів у вихованні та навчанні дитини.