Законодавство, яке захищає права дитини

Інформаційне повідомлення: Конвенція ООН про права дитини – головний міжнародний документ щодо захисту дітей.

Дитинство – найважливіший, самобутній і неповторний період у становленні особистості. Саме в цей час дитина формується фізично,психічно і інтелектуально, набуває необхідних знань, умінь та навичок. І саме в цей період вона потребує найбільшої уваги та захисту. Будь-які травми залишають слід, можливо, й на все життя.Від ставлення до дітей, розуміння їхніх потреб та інтересів, стану охорони здоровя залежить доля кожної дитини і розвиток суспільства загалом.

Міжнародне співтовариство в особі ООН уже кілька десятиріч працює над тим, щоб створити дітям усього світу якнайкращі умови для життя і усебічного розвитку.

Базовим документом, спрямованим на захист дітей, є Конвенція про права дитини, прийнята Організацією Об’єднаних Націй. Це найперша у світовій історії глобальна угода щодо прав дитини:191 країна світу ратифікувала Конвенцію, зобов’язавшись узгодити власне законодавство з її положенням. Україна приєдналась до неї 1991 року.

Раніше у світі турботу про дітей та їхній захист розглядалися як надання допомоги тим, хто її потребує. Конвенція ж визначає нову концепцію, проголошуючи забезпечення виживання, захисту та розвитку дітей обов’язком держави та суспільства, а не питанням благодійності. Діти ще від народження мають всі основні свободи та невід’ємні права кожної людини. Важливе значення цього міжнародного документа ще й у тому, що вперше у рамках конвенції був створений міжнародний механізм контролю.

Комітет із прав дитини, уповноважений раз на п’ять років розглядати доповіді держав про прийняті заходи щодо виконання положень Конвенції.

Законодавче забезпечення прав дітей в Україні

Позаяк Конвенція не є документом прямої дії, то з часу її ратифікації (1991) Україна неухильно прямує шляхом інкорпорації найвищих стандартів прав дитини у власне законодавство і впроваджує їх у життя. Виконання Конвенції контролюється статтею 9 Конституції України, де гарантується рівність дітей у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Указом президента України затверджено Національну програму «Діти України»(1996), а ще раніше постановою Кабінету Міністрів від 03.11.93 була затверджена державна програма «Освіта. Україна XXI ст.», де вперше постало питання про потребу визначення державного стандарту до шкільної освіти. Це підтверджено й Законом України.

На його виконання, де в ст.15 визначено, що державні стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня підготовки дітей і розробляються окремо з кожного освітнього рівня, розроблений Базовий компонент дошкільної освіти (1998).У 2001 році для освітян – «дошкільників» з’явився закон прямої дії – Закон України «Про дошкільну освіту».

Водночас права дитини в Україні реалізуються в умовах економічних та соціальних суперечностей і нестабільності, що негативно позначилося на розв’язанні проблем захисту дітей. Не оминули ці явища й систему освіти:навчальні заклади недостатньо фінансуються, слабкою є їхня матеріальна база тощо. З огляду на це, постала гостра потреба у реалізації єдиної державної політик щодо поліпшення становища дітей, їхньої освіти та соціалізації в суспільстві з якнайповнішим використанням міжнародного досвіду розв’язання проблем захисту дітей.26 квітня 2001 року Президент України Л.Кучма підписав Закон України «Про охорону дитинства», який визначає охорону дитинства в нашій країні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і встановлює основні засади державної політики у сфері реалізації прав дітей на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток. Реалізація цього закону вимагає обднання зусиль усіх, кому небайдужа доля дітей.

Міні – брифінг для вихователів «Дітям про їхні права»

Дитинство – найважливіший період у житті дитини. Доля будь-якої нації, держави, спільноти в майбутньому залежить від того, якими будуть люди.

Введення в дію Конвенції увінчало багаторічні зусилля ООН, спрямовані на те, щоб усі уряди та суспільства визнали особливі потреби дітей, їхнє право на виживання, захист і всебічний розвиток.

Сьогодні пропоную вам таку цікаву форму роботи, як міні – брифінг із вихователями. Гадаю , що поставлю багато запитань щодо організації з правової освіти дошкільнят.

Запитання. Що таке «педагогіка прав людини»?

Відповідь. На початку 80-х років минулого століття виникла нова галузь педагогіки – педагогіка прав людини. В її основу покладено ознайомлення дитини з правами людини, тобто з її особистими правами як основою соціалізації, підготовки до дорослого життя.

Одна з проблем, що існують у країнах з розвиненою, - знання громадянами своїх прав часто при цілковитому ігноруванні своїх обов’язків. Прагнучи уникнути таких прорахунків у вихованні маленьких громадян нашої держави, вважаємо за доцільне популяризувати права дитини в поєднанні з вивченням елементарних обов’язків . Виховання і навчання дітей ґрунтуються на трьох ключових поняттях: права людини, правові норми, обов’язки. Такий підхід цілком відповідає завданням суспільного виховання і навчання в нашій країні.

Запитання. Що входить в поняття «захист прав і гідності дитини в дошкільному закладі»?

Відповідь. Захист прав дитини в дошкільному закладі – це:

- Особистісно орієнтована модель виховання;

- Багатогранна робота з батьками;

- Розвиток творчих здібностей дітей;

- Якісний навчально-виховний процес у ДНЗ;

- Контроль за харчуванням дітей;

- Надання дітям якісної медичної допомоги, контроль за здоров’ям дітей та його збереження.

Запитання. Які основні завдання слід вирішувати в роботі з дітьми з цієї проблеми?

Відповідь. Основні завдання, які треба реалізувати в роботі з дітьми – це:

- Кожна дитина має знати свої права, обов’язки, розуміти і вміти пояснювати відмінність між ними;

- Вчити дітей знати свої елементарні права й домагатися їх виконання;\

- Вчити називати і виконувати свої основні обов’язки;

- Навчити дітей розуміти зв'язок між поняттям: право, правило, честь, обов’язок;

- Показати, що власне ім’я вказує на індивідуальність людини, навчити дітей радіти своєму імені, знати його пестливі форми, які свідчать про любов до них рідних і близьких, указують на відмінність від інших;

- Учити дітей складати елементарні судження про свої досягнення, досягнення інших;

- Виховувати прагнення до високої самооцінки;

- Навчити оперувати займенником «Я», вирізняти себе з-поміж інших.

Запитання. Яка основна форма роботи для здійснення головних завдань?

Відповідь. Ознайомлення дитини з цими категоріями тісно пов’язане з моральним та соціальним вихованням, а також з розвитком взаємин дитини з дорослими та однолітками. Цю роботу найдоцільніше проводити у формі спеціальних занять.

Запитання. Які ще засоби і методи слід використовувати?

Відповідь.

1. Бесіда, читання художньої літератури.

2. Рольове програвання бажаної поведінки в різних життєвих ситуаціях.

3. Вправи (зокрема на самопізнання).

4. Етюди, пантоміміка.

5. Образотворча діяльність.

6. Рухливі ігри.

Запитання. Яка структура занять рекомендована?

Відповідь. Кожне заняття може мати таку структуру:

1. Розминка.

На цьому етапі відбувається «розморожування» учасників, емоційне входження їх у заняття. Доцільне застосовування рухливих вправ у музичному супроводі.

2. Велика гра (основна частина).

На цей етап планування та проведення занять відводиться основна частина й на нього покладається основне змістове навантаження.

3. Розслаблення (розрядка).

Завдання цього етапу – забезпечити плавний вихід з тієї психологічної атмосфери, що виникла під час основної частини заняття. Тут можна використати літературні твори, рухливі ігри, всілякі розвивальні завдання

Запитання. Які форми організації можна використовувати?

Відповідь. Форми організації можуть бути різні:

- Бесіда;

- читання художньої літератури;

- малювання;

- заповнення матриць, підготовлених вихователем.

Деякі теми передбачають домашні завдання, які слід виконувати за участі батьків.

Запитання. Як проводити роботу з батьками?

Відповідь. Передовсім можете у роздягальній кімнаті розмістити стенд зі знаками, що означають права на підставі статей Конвенції ООН; скриньку, куди батьки зможуть вкинути записані на аркуші запитання, які їх цікавлять; оформити ширми, папки пересувки з відповідями на запитання батьків, організувати для них загальні або групові батьківські збори; консультації; дні відкритих дверей.

Запитання. Як розв’язувати проблеми, що виникають між дітьми?

Відповідь. Організувати «Дитячу судову палату», де діти зможуть оскаржувати несправедливе ставлення до них. Проблема обговорюється всіма членами палати, де кожний в змозі висловитись, вказавши шляхи виходу з неї. Широко використовується усна народна творчість (мирилки, прислів’я, приказки) .